Минуле в пам’яті не спить…

Повертаючись сьогодні обличчям до нашої історії, ми з глибокою шаною схиляємо голови перед загиблими під час Другої світової війни. Ця трагічна подія залишила криваву зарубку в пам’яті українського народу і з’єднала нас, викликавши незабутні емоції, відчуття жалю та скорботи за полеглими.
   Від слова «Бабин Яр» холоне серце. Ця страшна трагедія в моїй уяві асоціюється з Голокостом. Це всесвітньо відоме місце найбільшого лютого зла. І хоч сталося воно восени 1941 року, та вже 75 років хвилює людські душі і серця. Поки живемо, ми пам’ятатимемо їх, бо в кожного з нас є свій «Бабин Яр». Для нас це 14 вересня 1941 року,коли все єврейське населення Нагартави, а саме 865 євреїв, фашистські загарбники, підвівши до рову, по-звірячому розстріляли. Земля не встигала поглинати людську кров. Моторошно навіть від однієї думки про таке жахіття!

Не оминули окупанти і єврейські поселення Романівки. Їх розстріляли, зігнавши до школи. Та пам’ять назавжди закарбувала в серцях моїх земляків їх безневинні жертви. Таке неможливо забути!
   А тому в нашій школі 21 вересня відбулася конференція, на яку приїздили викладачі Чорноморського національного університету імені Петра Могили. Присутні на ній були учні 10-11 класів, вчитель історії Скуратовська Наталя Григорівна,директор школи Рудчик Галина Дем’янівна, директор  районної централізованої бібліотечної системи Лянна Ольга Віталіївна.
   Спадкоємність патріотизму, відповідальності й порядності прослідковувалася  у розповідях учасників цієї конференції. Події Бабиного Яру, Голокосту назавжди закарбуються в пам’яті кожного. Ехо цієї страшної катастрофи буде передаватись з покоління в покоління.



 

Учениця 10-Б класу.
Березнегуватської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Самойленко Аліна